Чефалу (Cefalù)
Над Чефалу (13 700 жителів) височить 250-метровий скелястий пагорб, і саме від його форми походить назва – «kefa» або «kefalé» – по-грецьки «голова». Як свідчать античні міфи, прекрасний Дафніс, засліплений за зраду своєї коханої, Ехенаіде, звернувся до Гермеса і той перетворив нещасного сліпого на скелю, що зараз височить над Чефалу. У IV столітті до нашої ери тут оселилися греки. Вони назвали своє поселення Кефалоідоном. Потім навколишні землі перебували під фінікійційцями. У 307 році до нашої ери поселення потрапило під владу Сіракуз, а в 254 році до нашої ери – під владу римлян. З 1861 року Чефалу увійшов до складу об’єднаної Італії.
Кафедральний собор (Duomo) був побудований за обітницею першого сицилійського короля Рожера II як знак подяки за порятунок від шторму і висадку якраз в районі Чефалу. Перший камінь був закладений у 1131 році. У 1145 році храм був прикрашений мозаїками майстрів візантійської школи. Роботи, які проводилися пізніше, часто змінювали початково запроектований вигляд будівлі. По боках головного фасаду собору стоять дві потужні вежі, одна з них увінчана зубцями у формі язиків полум’я, які символізують митру папи, тобто церковну владу, інша – гібеллінські зубці, що символізують імператорську корону і, відповідно, владу імператора. Собор зберіг арабо-норманський вигляд, поєднуючи в собі риси візантійської, арабської та західноєвропейської архітектури.
Бенедиктинський жіночий монастир святої Катерини Сієнської було збудовано в XII- XIII століттях. У цей монастир йшли представниці знатних місцевих сімей, тому в XVIII столітті монастирський комплекс радше нагадував аристократичну резиденцію. У 1866 році монастир було закрито, а приміщення – переобладнані під казарму. Тоді ж до стіни монастиря була прибудована вежа. З 50-х років XX століття у колишньому монастирському комплексі розмістилися місцеві органи влади. Ще одна старовинна середньовічна церква в Чефалу – святого Леонарда на via Porto Salvo. Перші згадки про храм сягають 1159 року. Вважається, що ця церква, як і собор Чефалу, була закладена за розпорядженням Рожера II. У 1558 році будівлю було відреставровано. Наступні реставраційні роботи проведено в 1875 році.
Вважається, що Рожер II будував в Чефалу не лише храми. Йому також приписують будівництво палацу, що отримав назву «Osterio Magno» («великий укріплений палац»). Палац знаходиться на corso Ruggero, приблизно в 300 м на південь від Соборної площі. Ще одна цікава старовинна резиденція в Чефалу – палац Пірайно на Соборній площі, побудований в кінці XVI століття родиною Леоне-Мураторі. Потім будинок перейшов у власність до Пірайно та Мандраліска.
На via Vittorio Emanuele, поруч з палацом Мартіно в стилі пізнього Відродження, можна побачити так звану «Середньовічну пральню». З гір, що стоять за Чефалу, спускається невеличкий струмок. Зараз він переважно протікає під землею. Там, де цей потік впадав в море, у далекому минулому була влаштована пральня. У 1514 році споруду було перебудовано, а в XVIІ столітті потік був прибраний під дах.
Основу колекції музею Мандраліска (via Mandralisca, 13) складають колекції Енріко Пірайно, барона Мандраліска (1809-1864рр.). Музей, власне, знаходиться у тому ж будинку, де колись жив барон. Головний шедевр музейної колекції – «Портрет невідомого моряка» (1465 р.) роботи великого італійського живописця Антонелло да Мессіна. Розповідають, що барон виявив цей портрет випадково в одній з аптек на острові Ліпарі. Картина закривала віконце до внутрішньої кімнати аптеки. Очі на портреті були пошкоджені, так як аптекарка відчувала себе незатишно під їх поглядом, вбачаючи в них глузування і посмішку, отож вона й «помстилася» портрету.
Завантажити мапу Чефалу:
