Серед осяяних сонцем пагорбів долини Ельса і Сієни, височить чудове містечко Сан-Джіміньяно (7 тис. мешканців) в оточенні стін XIII століття, всередині яких історія нібито зупинилася. Це і є улюблена туристами Тоскана, край пшеничних полів, виноградників і стародавніх містечок, К'янті і Валь д'Орча, вишуканої кухні і незрівнянних ароматів. Панорама Сан-Джіміньяно здалеку нагадує нью-йоркський Манхеттен з його хмарочосами. Наблизившись, переконуєшся, що все-таки перебуваєш у середньовічній Італії.
Сан-Джіміньяно був заснований етрусками в III столітті до н.е. і був тоді скромним селом. Історичні документи вперше згадують про місто у X столітті, коли воно отримало сучасну назву на честь єпископа Джемініануса, який за легендою захистив місто від навали гунів Аттіли. У середньовіччя та епоху Ренесансу Сан-Джіміньяно був зупинкою на шляху пілігримів до Ватикану, оскільки стояв на стародавній дорозі, що з'єднувала Рим і англійський Кентербері, резиденцію глави англіканської церкви. Розвитку міста сприяла й торгівля сільськогосподарською продукцією. Найвищого розквіту Сан-Джіміньяно досяг в 1199 році, отримавши незалежність від єпископів Вольтерри. 8 травня 1300 року стало пам'ятною датою в історії міста - в цей день приймали великого поета Данте Аліг'єрі, який був посланцем Ліги ельфів у Тоскані. Місто процвітало до 1348 року, доки епідемія чуми не змусила його перейти під владу Флоренції. До середини XIX ст. Сан-Джіміньяно залишався закутковим провінційним містечком, поки з часом не став популярним туристичним місцем.
Сан-Джіміньяно - один з найяскравіших прикладів середньовічного міста-комуни. Його вигляд донині визначають величні вежі, спрямовані в небо. Вони панують над навколишнім ландшафтом і добре помітні здалеку; кожна з веж може розповісти свою власну історію. Для тієї епохи було характерним активне суперництво між найбільш впливовими сім’ями, що відобразилося й на архітектурі міста: вважалося, що хто збудує вежу вище, той і важливіший. Проте, найвищою залишалася головна міська вежа Роньоза, чия першість була закріплена законом. До 1300 року в Сан-Джіміньяно налічувалося понад сімдесят аналогічних споруд; до сьогодні з них встояло лише п'ятнадцять.
Палаццо-дель-Пополо - одна з головних пам'яток Сан-Джіміньяно, де сьогодні працює міський музей. Основу його колекції складають картини флорентійської і сієнської школи XII-XIV ст.
Собор Сан-Джіміньяно - це видатна пам'ятка романської архітектури Тоскани. Спочатку на цьому місці була закладена звичайна парафіяльна церква, проте з плином часу значення храму неухильно зростало і будівлю було перебудовано на чудовий собор. Його інтер'єр прикрашають дивовижні фрески: сцени зі Старого Завіту Бартоло ді Фреді на лівій стіні, з Нового (ймовірно Барнараби да Сієна) - на правій. У глибині правого нефа знаходиться головна перлина собору - знаменита капела Санта-Фіна 1468 року з розписами Доменіко Гірландайо на сюжети з життя святої Фіни. Також заслуговує на увагу витончений вівтар роботи Бенедетто да Маяно (1475 р.).
«Шедевр творчого генія людини, унікальне свідчення цивілізації минулого і видатний приклад архітектурного і ландшафтного ансамблів, свідоцтво значних етапів в історії людства», - саме ці міркування спонукали ЮНЕСКО в 1990 році включити Сан-Джіміньяно до переліку Всесвітньої спадщини.
Мапа Сан-Джіміньяно :
