Будва

Будва

Котор

Котор

Чорногорія - (Црна Гора, Crna Gora) - держава в південно-східній Європі, на Адріатичному узбережжі Балканського півострова, має сухопутні кордони з Хорватією на заході, Боснією і Герцеговиною - на північному заході, Сербією - на північному сході, частково визнаною Республікою Косово - на сході і - Албанією південному сході.

Офіційно використовується 2 назви країни: Монтенегро (від венеціанського італійського) і Црна Гора, обидві означають "Чорна гора", маючи на увазі гору Ловчен (1749 м) як оплот в багатовіковій боротьбі з турками. Це єдина серед балканських держав, не підкорена повністю османами.

Політична система: демократична республіка на чолі з Президентом, що обирається на 5-річний термін. Законодавчий орган - Скупщина (парламент), виконавчий - уряд (Влада).

Столиця: зі столицями в Чорногорії невелика плутанина. У конституції країни її офіційною столицею названо місто Цетіньє. Воно історично було центром віри і державності, тут розташовувалася королівська резиденція. У 1946 році столицю перенесли в Титоград, якому в 1992 році повернули колишню назву - Подгориця (160000 жителів). Після отримання Чорногорією незалежності в 2006 році, звання столиці знову перейшло до Цетіньє, але при цьому більшість державних установ залишилася у Подгориці. Щоб не перевозити уряд країни, вирішено було внести відповідні зміни в статус міст. Так що тепер у Чорногорії дві столиці, для яких придумані нові визначення. Офіційна і культурна столиця - Цетіньє, в якій живуть президент і митрополит країни, носить титул «пріјестоніце», а фактична, ділова і політична столиця Подгориця називається «головним градом».

Прапор Чорногорії (прийнятий в 2004 році) являє собою прямокутне полотнище червоного кольору із золотими краями, із співвідношенням сторін 1: 2, в центрі якого зображений державний герба.

Герб зображує двоголового орла в польоті, який повторює емблему першої королівської династії Петровичей і династичний герб правлячої династії Візантії Палеологів. Герб символізує єдність і взаємозв'язок Церкви і Держави.

Населення: 620.000 чоловік. Чорногорці - 45%, серби - 29%, національні меншини-албанці, хорвати.

Мова: дуже близькі між собою чорногорська і сербська.

Релігія: православ'я (більшість), іслам і католицтво.

Грошова одиниця: євро.

Клімат: помірно-континентальний (в північній Чорногорії) і середземноморський (на Адріатичному узбережжі).

Територію країни можна умовно розділити на три частини: узбережжя Адріатичного моря, відносно рівнинна центральна частина країни, на якій розташовані два її найбільші міста: Подгоріца і Нікшич, а також гірські системи сходу країни. Чорногорія розділена на 21 муніципалітет. Континентальна берегова лінія Чорногорії має протяжність близько 300 км. На північному заході країни знаходиться велика Бока-Которська затока, яка має площу водної поверхні 87 км² і врізається в сушу на 30 км. Найвища точка - Боботов кук - 2.522м в гірському масиві Дурмітор. Найбільше озеро Чорногорії і всього Балканського півострова - Скадарське (площею 369,7 км²).

Історія Чорногорії бере свій початок з ІІ-ї половини І-го тисячоліття н. е. Ще за часів вікінгів і Візантії, у VI столітті, почався процес заселення прибережних балканських земель. На початку VII століття виникло слов'янська держава Дукля (від назви римського міста Доклеа). Дукля розташовувалася на території колишньої Римської провінції та формально підпорядковувалася Візантійської імперії. Історія Чорногорії свідчить, що саме Дукля, як регіон досить ізольований, стала базою для подальшого розвитку країни під назвою Монтенегро (Чорногорія). У кінці Х століття Візантія надала Дуклі статус незалежної держави, а першим князем її став Володимир. Вперше Чорногорія згадується в 1276 році в указах короля Мілутін.

Народ нового слов'янського формування отримав державну незалежність у 1077 році. Нова держава стала називатися Зета. За час міжусобних феодально-племінних чвар почастішали набіги турків на Зету. Народ, рятуючись від завойовників, потягнувся до підніжжя гірського хребта Ловчен, де нині розташоване місто Цетіньє. Тут вони під керівництвом владики Івана Црноєвіча побудували палац і монастир. З тих давніх часів Цетіньє і значиться столицею Чорногорії, яка стала оплотом визвольної боротьби у всіх наступних війнах. У 1496 році турки завоювали велику частину Чорногорії, приєднавши її до Скадарської провінції зі значним ступенем автономії.

 У 1697 році чорногорський Собор обрав своїм владикою Данилу Першого. Він же і став засновником династії Петровичів. З посиленням трону Петра Першого Петровича, який став однією з визначних історичних особистостей в історії Чорногорії, відбулися величезні зрушення до об'єднання народу і звільнення землі від турецьких завойовників. Його спадкоємець Данило, котрий тяжів більше до Заходу, після перемоги над турками під Граховцем домігся визнання існуючих державних кордонів Чорногорії на Константинопільській конференції 1858 року.

 Під час Східної кризи 1875-1878 рр. і панування короля Ніколи чорногорці домоглися значних перемог над турками і отримали міжнародне визнання своєї держави на Берлінському конгресі. Завдяки цьому Чорногорія домоглася розширення своїх кордонів. У 1910 році Чорногорія була проголошена королівством.

 За часи Першої світової війни, в якій Чорногорія брала участь на боці Сербії та її союзників, й після капітуляції перед Австро-Угорською імперією в 1916 році король Никола Петрович зі своїм урядом відправився в Італію, а потім до Франції. Але його спроби здійснити свій політичний проект створення федеральної державної організації і об'єднати південнослов'янські народи зазнали невдачі. Потім був похмурий період економічної стагнації Чорногорії в рамках Королівства Югославії.

 На початку Другої світової війни під натиском фашистських Німеччини та Італії Королівство Югославія розпалося. Чорногорці ще раз продемонстрували свою волелюбність, піднявшись на народне повстання 13 липня 1941 року проти італійських окупантів. Після закінчення війни Чорногорія отримала статус республіки в новій федерації - Соціалістичній федеративній республіці Югославія.

 Після розпаду СФРЮ в 1992р. Республіка Чорногорія увійшла до складу союзної держави Югославія разом з Сербією. Після референдуму 21 травня 2006 року Чорногорія проголосила свою незалежність.

Місцева кухня досить проста, але дуже смачна. Характерна риса  - використання  місцевої бринзи з коров'ячого або овечого молока практично у будь-якій трапезі. Овочі завжди подають на стіл. Якщо не у вигляді закуски, то у вигляді окремого страви: це можуть бути голубці сарма, фарширований перець, баклажани і помідори з прошарками м'яса. На перше варто спробувати балканський кулінарний шедевр - суп "чорба". Він може бути з риби, телятини, яловичини. Це дуже ситне блюдо, схоже на суп-пюре, який подають з домашнім кукурудзяним хлібом.

У Чорногорії також дуже поширені рибні страви і страви з морепродуктів. Популярні уха, далматський гуляш, фарширована чорносливом форель, риба в горщику, плов з морепродуктами, запечений у вершках короп. Але незважаючи на близькість Адріатичного моря, рибна кухня досить дорога. Також поширена італійська кухня - піца, паста, різотто.

Місцеві десерти - пиріг з сирною начинкою гібаніца, листковий пиріг з сиром або м'ясом, запечені в сирі горіхи і сливи штруклі.  

Візитною карткою місцевого виноробства вважається "Вранац" (Vranac) і Крстач. З міцних напоїв найякісніший - Крунак (виноградна горілка).

Цікаві факти про Чорногорію:

  1. Кількість туристів за сезон, як правило, перевищує населення країни у 2 рази.
  2. Чорногорія - найменша країна на Балканах.
  3. Таксиста в Чорногорії можуть оштрафувати, якщо він посадив нетверезого клієнта на переднє сидіння.
  1. Морепродукти вважаються делікатесом, хоча й Чорногорію омиває Адріатичне море. У країні немає промислового вилову риби.
  2. МакДональдз в Чорногорії можете не шукати.
  3. Державною валютою є євро. У Чорногорії немає права друкувати гроші. Країна не входить до складу ЄС, тому більша частина грошей приходить в країну від туристів.
  4. Над каньйоном Тари також зведений найвищий автодорожній міст Європи - міст Джурджевича. Його висота сягає 160 метрів, а довжина - 366.
  5. Усе місто Котор занесене до переліку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
  6. У Которі знаходиться найвужча вулиця у світі під назвою «Дозвольте мені пройти», де ледве можуть розминутися дві людини.
  7. У Подгориці знаходиться найменша вулиця довжиною в 30 метрів з єдиною будівлею на ній.
  8. Чорногорці - найвища нація в Європі.
  9. Найдощовим місцем в Європі вважається село на горі Ор’єн.
  10. Вже 300 років у місцевих існує традиція щорічно підпливати на човнах до одного острову і кидати каміння у воду. Так виник штучний острів Богородиці на Рифі.
  11. У Чорногорії, а саме в місті Бар, зростає оливкове дерево віком близько 2000 років і воно досі плодоносить.
  12. Бояна - це унікальна річка, яка тече в протилежних напрямках.
  13. Неподалік Подгориці знаходиться монастир Дайбабе, він закопаний у землю у вигляді хреста.
  14. Незважаючи на те, що самі чорногорці кажуть про свою національну рису - лінощі, на справдіі це зовсім не так. О сьомій ранку вони вже чистять доріжки біля своїх магазинчиків і працюють до середини ночі.

10 заповідей справжнього Чорногорця:

1.Людина народжується втомленою і живе, щоб відпочити.

  1. Люби ліжко своє як себе самого.
  2. Відпочивай вдень, щоб вночі спати.
  3. Не працюй - робота вбиває.
  4. Якщо побачиш, що хтось відпочиває - допоможи йому.
  5. Працюй, якомога менше, а що можеш - переклади на іншого.
  6. У прохолоді порятунок, від відпочинку ще ніхто не помер.
  7. Всі хвороби - від роботи, не помри молодим.
  8. Якщо захочеш попрацювати, присядь, відпочинь, і це бажання пройде.
  9. Якщо бачиш, що хтось бенкетує - приєднуйся, якщо бачиш, що хтось працює – піди геть і не заважай.

Завантажити мапу Чорногорії:


Map-of-montenegro (1.2 MiB, 148 downloads)