Еолійський архіпелаг (Ліпарські острови) складається з 7 островів вулканічного походження, два з яких – діючі вулкани (Вулкано і Стромболі). Оспіване Гомером міфічне царство бога вітрів є надбанням людства і охороняється ЮНЕСКО. Унікальні місця, багаті історією, чудовими видами, унікальними сувенірами і дуже смачною острівною кухнею.

Острови отримали свою назву від імені бога Еола, царя вітрів. Міф розповідає, що острова не тільки були обителлю бога вітру, але й тимчасовим притулком головного героя Одісеї, який, потрапивши на острів в оточенні стін з бронзи (можливо, Ліпарі), зіткнувся тут з жахливим Поліфемом і його супутниками, легендарними служителями бога вогню, ім’я якого отримав острів Вулкано. Близько 580 р до н.е. острови були колонізовані греками. У 264 р до н.е. до початку першої Пунічної війни острови перебували у союзі з Карфагеном, а потім піддавалися багаторазовим атакам римського флоту. У 252 році до н.е. римський консул Гай Аврелій зумів підкорити острова і підпорядкувати їх Риму.

Падіння Римської імперії мало відповідний вплив і на  Еолійські острови. Візантійське панування лише посилило занепад. Еолійські острови отримали новий імпульс до життя завдяки норманам. У 1544р. турецький флот після одинадцяти днів облоги повністю руйнує Ліпарі, ведучи до рабства близько 8000 жителів. Тільки у 1691 році сюди повертається життя і починається період повільного відновлення. На початку дев’ятнадцятого століття Ліпарі став обов’язковою зупинкою декількох судноплавних ліній. Ця ситуація сприяла значному економічному розвитку островів. Сьогодні сільське господарство, рибальство і туризм є основними компонентами економіки Еолійських островів. Острови виробляють каперси, родзинки і знамените вино під назвою Мальвазія, відоме у всьому світі своєю якістю й унікальними властивостями.

Ліпарі – найбільший острів архіпелагу, його адміністративний центр. Розташований у 44 кілометрах від Сицилії. Тут проживає велика частина мешканців островів – понад 10,7 тисяч осіб. На сході розташоване однойменне місто. Ліпарі називають «музеєм під відкритим небом»: тут на кожному кроці можна знайти залишки стародавніх поселень. Церква Quattropani є невеликим храмом, розташованим в найвищій частині острова. Норманський монастир – стародавня споруда, побудована королем Роджером II поруч із собором Святого Варфоломія. Монастир був відновлений в 1978 році; його капітелі відносяться до епохи Римської імперії і зображують тварин різних видів.

Саліна – ще один цікавий острів, складений з двох вимерлих вулканів і знаходиться в самому центрі архіпелагу. Останні виверження цих вулканів датуються 13 тисячами років тому. Населення – 2,3 тисячі осіб. Саліна користується своєю популярністю у знавців вина, саме тут виробляють Мальвазію.

Вулкано – вулканічний масив площею 21 квадратний кілометр з декількома вимерлими і одним діючим кратером. Острів знаходиться у 25 кілометрах від Сицилії. У середні віки багато хто, включаючи Данте, сприймали цей кратер як ворота пекла. Останні виверження на острові Вулкан відбулися у 1888 – 1890 роки. На Вулкано проживає всього 470 чоловік, які зайняті обслуговуванням туристів. Цей острів приваблює своїми чудовими пляжами, гарячими джерелами і сірчаними грязьовими ваннами, занурення в які, кажуть, лікує від усіх хвороб. Тут до води слід заходити у пляжних капцях, інакше можна обпалити ноги. Ще одна визначна пам’ятка острова – “долина монстрів“. Чорний вулканічний пісок і рідкісна низька рослинність самі по собі створюють відчуття нереальності та страху, що посилюється видами кам’яних брил, багато з яких по контурах нагадують звірів, застиглих у найфантастичніших позах, що, власне, і дало назву заповіднику.

Стромболі – це досить молодий острів архіпелагу з населенням близько 400 осіб. Вік острова – усього 40 тисяч років, саме тоді він піднявся з безодні моря. Видимий конус вулкана – це всього лише одна двадцята частина, інше приховано під водою. Останні виверження на цьому острові спостерігалися у 2009 році. На острові розташований однойменний вулкан, який безперервно вивергається протягом останніх 20 тисяч років. Туристів   притягують саме ці виверження, які відбувається кожні двадцять хвилин. Таке видовище більш вражає вночі, коли вогняні викиди видно на великі відстані.

Стромболіччіо – цей невеликий острів знаходиться всього у двох кілометрах від острова Стромболі і є морською скелею вулканічного походження, що піднімається на висоту 49 метрів над рівнем моря. Цей острів є частиною згаслого вулкана, на його вершині розташувався маяк.

Фулікуді – ще один населений острів Липарських островів, тут так само розташовані готелі і кафе, досить розвинена інфраструктура. Перші поселення датуються періодом неоліту, а сьогодні тут знаходяться кілька сіл, що зайняті рибальством, вирощуванням винограду, оливок і овочів. По асфальтованій дорозі можна дістатися до поселення Кано-Граціано, де знаходяться стародавні овальні фундаменти будівель, зроблені 4 тисячі років тому. Ця цивілізація несподівано зникла в XVI столітті до нашої ери, ймовірно через виверження вулкану.

Алікуді – це найзахідніший з Липарських островів, на якому проживає всього 105 чоловік. Це також сплячий вулкан, острів має майже ідеальну округлу форму. На ньому розташовано всього один готель і місцевий ресторанчик. Часто цей острів називають островом відлюдників через те, що деякі мешканці до сих пір живуть у печерах стародавніх людей. Єдина розвага на острові – це сходження на вулкан і перегляд панорами з його вершини, тому туристи не особливо шанують Алікуді своїми відвідинами.

Панарея – це найменший з островів архіпелагу. Після стародавнього вулканічного виверження більша частина острова затонула і сформувала низку невеликих смужок землі, відокремлених одна від одної – Басілуццо, Датта, Боттарі, Лиска Бьянка, Лиска Нера, Панарелло і Форміка. Хоча взимку острів практично безлюдний (там проживає усього 300 жителів), влітку Панарея перетворюється в один з найвідоміших і найпривабливіших островів Середземномор’я.

Завантажити мапу Австрії:

Mappa Eolie (122.1 KiB, 136 downloads)